Навколо листям зелен сад шумить.
За садом - золотиться хлібом поле.
У цім раю, мов острів той, стоїть
Величківська дев'ятирічна школа.
Збігають роки дзвінко, як вода,
Над ставом верби стали, мов корона.
Ця школа вже сто років молода,
В народі називається "червона".
Тут чорнобривці вогняно цвітуть,
Ранкове сонце тут тюльпани красить.
І самовіддано працюють тут
Шістнадцять вчителів на вісім класів.
Радіє школа голосом малят,
Батькам гостинно двері відчиняє.
Тут вчиться учнів - майже шістдесят,
А школа діток ще і ще чекає.
Теперішнє й минуле тут сплелись,
Батьки і діти вже до цього звикли.
Славетні люди вчилися колись.
Звучать їх імена для нас, як приклад.
Торкнулися слова сердечних струн.
Талантів школа бачила чимало.
Учився тут письменник Копотун.
Сидів за партою поет Підпалий.
Поезія для школи - мов маяк,
Позиція - активна, громадянська.
Пишаються тут Ніною Третяк,
Пишаються професором Варв'янським.
І знов приходить вересня пора.
І двері розкрива дев'ятирічка.
Тож хай щороку входить дітвора
В "червону" рідну школу на Величках.
| 
